По судинах нiчних стежок... Свiтлана Костюк

               
                Взято у Наталії Лисюк – дякую!..


по судинах нічних стежок лопотять зайченята босі
кожен звук кожен стук кожен крок повизбирує осінь
у судомах приречений час все вишукує смисли
десь до себе загублених нас у лещатах затисли
і шукаєш не знаєш кого і втікаєш від кого
позникали кудись усі ті хто судив тебе строго
а навколо правічних лісів нерозгойдані тіні
і тебе вже не візьмуть на глум ці стежки праосінні
бо ти хочеш лишатися тут де місця покаяльні
де тебе неодмінно знайдуть твої ближні і дальні
де росинка стає бурштином а вже потім сльозою
де твій дім твій едем твій фантом
де ти будеш СОБОЮ…
© Світлана Костюк


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


по сосудам тропинок ночных истоптались зайчата босы
каждый звук каждый шаг что под дых неизбежно вбирает осень
приговор – быть  бедою – тот час и выискивать новые смыслы
приближать всех загубленных нас и в тиски обречённо втиснуть
и всё ищешь – кого? – в маете – от кого убегать – не от Бога?!..
подевались куда-то все те,  кто судил беспощадно и строго
а вокруг споконвечных лесов не разогнаны страшные тени
на смех вновь не поднимут основ все тропинки в лесах предосенних
ты  же хочешь остаться вот тут где нашла ты приют покаянью
где тебя непременно найдут самых близких круги да и дальних
где росинка блеснёт янтарём лишь потом подступившей слезою
где твой дом твой эдем твой фантом
где ты будешь СОБОЮ…


Аватар из Инета