Живи, щоб не лячно було вечорами,
Та пам'ять навічно, в серцях у людей,
Глухими ночами, або ранком раннім,
На тебе дивилось, дві пари очей,
Живи, щоб не сумно за втрачений час,
Щоб потім без жалю в небесном суді,
Мені відповів "Так, я жив тільки раз,
В своєму людському та гарном житті",
Живи, наче завтра останній твій день,
Я все тут зробив, ламким та недовгим,
За безліччю слів, не чутно пісень,
За хворой душею, не видно дороги.
(c) A. Nailov