http://www.stihi.ru/2019/07/21/7116
***
Чому ж в житті воно так є,
Що бачим прірви дно з роками,
Коли нещастя постає
Обличчям прямо перед нами...
Нам всім казало шось тоді,
То був і натяк, і підказка,
Та не схопилися мерщій-
І результати ось, будь ласка...
Йдемо, як лісом, навмання,
Хоч щось підказує дорога,
Які в душі передчуття,
Яка в очах близьких тривога...
Важка ця тема, попри все,
До рідних будь людей уважним,
Їх вік, як сон- мак відцвіте,
Не змірять горе люте сажнем...
Чому ж в житті воно так є,
Що бачим прірви дно з роками,
Коли нещастя постає
Обличчям прямо перед нами?..
***
Ну, почему нам жизнь даёт
Увидеть бездну лишь с годами,
Когда несчастье предстаёт
Обличьем прямо перед нами...
Предупреждали нас, ей-ей...
То был намёк или подсказка,
Но не столкнулись поскорей,
И результаты вот, будь ласка...
Идем, как лесом, наугад,
Хоть что-то шепчет нам дорога,
Предчувствия в душе саднят,
В родных глазах печаль-тревога...
Внимайте ж, несмотря на всё,
Родным и близким людям вашим
Их век, как сон - мак отцветет,
Не смерит горе злое сажень...
Ну, почему нам жизнь даёт
Увидеть бездну лишь с годами,
Когда несчастье предстаёт
Обличьем прямо перед нами?...