Дивлюся на духмяний свіжий хліб,
А серце в хвилюванні завмирає...
Молюся: «Отче, неба і землі,
До ніг Твоїх я низько прихиляюсь!
Та дякую за хліба аромат,
Смакую ним я вдосталь і щоденно!
Не раз лишається й черствіти шмат,
Ціну йому чи знаю достеменно?
Скрутні не пам’ятаю бо роки,
Скоринку на коштовність як міняли...
Від голоду вмирали малюки,
Без хліба люди зовсім знемагали.
В смітник тоді не викидали крихт,
При погляді на хліб - блищали очі...
Хоч тої не застала я пори,
Все ж він для мене - золота дорожчий!
Бо пахне хліб теплом трудящих рук,
Грозою і цілющими дощами,
Зерном, що подолало безліч мук,
Гарячими селянськими печами.
Дарунок неба - цей духмяний хліб,
За нього, Творче, вдячність я приношу.
Тож хай завжди, на кожному столі,
Дар буде цей! - благаю Тебе Боже!
~ДЛВ~