Легенда про жоржину
(мексиканська)
Скінчився вже період льоду,
Немає холоду - краса!
І ніжить сонечко природу
І голубіють небеса.
Незгасні ватри гасять люди,
(Рятунок в люті холоди...)
ТеплО, теплО тепер усюди -
І не чекати їм біди!
Багаття осьдечки останнє,
Вуглинки попіл покрива…
Воно схолоне до світання,
А потім виросте й трава.
Та раптом... Паросток пробився
Із того попелу... Й за мить
Угору вигнався й розкрився
На ньому пуп'янок! Горить
Яскрава квіточка чудова,
Пре-дивовижної краси...
Ото ж - життя святкує знову!
Не сніг, а крапельки роси
На листя пЕрісте осіли...
Жоржина - квітку нарекли.
Квітує, наче символ сили
Життя! З тих пір віки стекли...
Кого ця квітка чарувала?
Народів тих нема ніде...
Вона ж улюблиницей стала,
Вросла повік в серця людей!
27.10.2013г.
- - - - - - - - - - - - - - - - -
Легенда о георгине
(мексиканская)
Окончился уже период льда,
Нет холода - красота!
И нежит солнышко природу
И голубеют небеса.
Неугасимые костры гасят люди,
(Спасение в лютые холода...)
Тепло, тепло теперь везде -
Уже не ожидать им беды!
Костёр вот последний,
Угольки пепел покрывает...
Он остынет до рассвета,
А потом вырастет и трава.
Но вдруг... Росток пробился
Из того пепла... И через миг
Вверх выметнулся и раскрылся
На нём бутон! Горит
Яркий цветочек прекрасный,
Пре-удивительной красоты...
Вот так - жизнь празднует снова!
Не снег, а капельки росы
На листья перистые осели...
Георгин - цветок нарекли.
Цветёт, будто символ силы
Жизни! С тех пор века стекли...
Кого этот цветок очаровывал?
Народов тех нет нигде...
Он же любимцем стал,
Врос навек в сердца людей!