Дивлюсь на ялину й на ту полонину,
Де вівчар у кошари овець всіх загнав.
Як вийду,як гляну,як оком я кину…
І вівчар на трембіті з любов'ю заграв.
А та полонина у наших Карпатах,
Не відвести від неї нізащо очей.
Вона , мов колиска в смарагдових шатах,
Ховає в собі таємницю ночей.
Обабіч від неї ялини й смереки,
А внизу – там тече потічок.
Хоч вона так високо й далеко-далеко,
Та верхівки смерек,мов верхівки свічок.
Полонина зелена , вівці , кошари,
Смереки,трембіта,живиця,вівчар…
А над ними горять все яскраві стожари,
І місяць виходить з-за хмар.
Грає вівчар на трембіті красиво,
І дзвінко співають пташки у лісах.
Такая краса!Всюди гарно,звабливо…
І слово КАРПАТИ у нас на вустах.
13.07.2019 р.