Оригінал:
Вона тобі краща за мене —
я все розумію, авжеж...
Та є щось таке, безіменне,
як відблиск далеких пожеж,
як гуркіт минулого грому
чи дощ за вікном уночі,
як осінь, що впала у кому,
пожбуривши в небо ключі.
Достатньо й того, що не сталось, —
упало на денця очей
та іскрою в слові озвалось.
І гріє тепер…
І пече.
© Вировець Лариса
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Она покоряет высоты –
не я – тешит взмахом ресниц…
но есть безымянное что-то,
как отблеск далёких зарниц,
как грохот вчерашнего грома
иль дождь за окошком в ночи,
как осень в безвыходной коме,
что в небо швырнула ключи.
…А что не сбылось, – мне хватило –
на донышке тешит очей,
да искрою слово пробило
и греет теперь…
горячей.