Душа народжена у Небі,
Вагу з роками набирає:
Ненависть, страх та злість у жмені,
Чомусь з старанністю збирає.
На землю нитками тяжіння,
Притягує душу смиренну.
Чи боязко у володіннях,
Де так їй самотньо і темно?
Що змушує прагнути плоті,
Творіння нетлінне, небесне?
Виблискує тільки в польоті,
В людскій іпостасі погасне...
Та їй доведеться здолати,
Ув'язнення світу земного,
По вічності знову блукати,
Під наглядом Бога Святого.