Легенда про пшеницю
(російська)
Тоді, коли зерна іще не мали,
То звісно, що усі голодували...
Не знали ані жита, ні пшениці
І їли листя й пагони травиці.
Від голоду вже пес не міг мовчати,
Та й заходився голосно скавчати...
Й оті тоненькі псові скавуління
Кого завгодно виведуть з терпіння!
То Бог його жаліє й співчуває...
Та їжі, бач, у Господа немає.
І Бог собаці в пащу кинув колос,
Щоб їла і не плакала уголос.
Пшеничний і зернятами налитий...
Та що собаці з ним було робити?
Ось, доки пес роздумував про теє,
Людина цупить збіжжя золотеє!
Скоріше йде на поле, там і сіє
І пашу обробляє, як уміє.
Пшениця дуже гарно уродилась...
Ось так вона у людства і з'явилась!
Чи хто тоді подякував собаці?
Людина вже доклала потім праці...
То ж - грішно пса людині убивати -
Бо без собаки хліб ніколи б їй не мати!
Бо, дякуючи лиш собачій долі,
Пшениця псова вруниться у полі!
30.03.2013г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о пшенице
(русская)
Тогда, когда зерна ещё не имели,
То понятно, что все голодовали,
Не знали ни ржи ни пшеницы
И ели листья и побеги травы.
От голода уже пёс не мог молчать,
Да принялся громко скулить...
И тот тоненький собачий скулёж
Кого угодно выведет из терпения!
Поэтому Бог его жалеет и сочувствует...
Но еды, вишь, у Господа нет...
И Бог собаке в пасть бросил колос,
Чтоб ела и не плакала в голос.
Пшеничный и зёрнышками налитый...
Но что собаке с ним было делать?
Вот, пока пёс раздумывал о том,
Человек стащил зёрна золотые!
Скорее идёт на поле - там и сеет
И ниву обрабатывает, как умеет.
Пшеница очень хорошо уродилась...
Вот так она у человечества появилась!
Разве кто тогда поблагодарил собаку?
Человек уже приложил потом труда...
Так что, грешно пса человеку убивать -
Ведь без собаки хлеб никогда бы ему не иметь!
Ведь, благодаря лишь собачьей доле,
Пшеница псовая растёт в поле!