оригинал
http://www.stihi.ru/2018/06/03/8596
Мабуть, я відпущу свої плачі:
Хай не терзають серце полум’яне.
Хай вірші, мої славні орачі,
Розгонять хмари грозові й тумани.
Я удовиній долі поклонюсь,
Повірте: маю сил в душі чимало,
Щоб засвітить собі нову зорю,
Щоб воскресить любов, що так палала.
Нехай тобі зорить крізь смуток днів,
Щоб ти радів, не рвалось серце з неба.
Щоб Господа прохати ти схотів –
І він воздав, що нам у світі треба.
Перевод Ладомира Михайлова
Быть может, прикажу себе: молчи,
Чтоб сердце успокоясь не терзалось.
Стихи подобны пахарям в ночи,
Их рифмы – это ведь не просто шалость.
Я доле вдовьей с просьбой говорю:
Поверь запаса сил во мне не мало,
Чтоб засветить ярчайшую зарю,
Чтоб воскресить любовь, что так пылала.
Заре светить тебе сквозь хмурость дней.
Счастливому не рваться сердцу с Неба.
Ты Господа лишь попроси скорей,
Воздаст Он всё, что было нам потребой.