Ти пам'ятаєш солов'їні ночі?
Над ставом зорі, що манили нас…
Немов весна, твої чарівні очі…
Ходили в одинадцятий ми клас.
Згадалось, як блукали між зірками,
І як за руки вперше узялись.
Літа, що пролетіли поміж нами,
Мережкою казково заплелись.
Ми розійшлися кожен власним шляхом.
На згадку – лиш світлини та листи.
З роками усвідомили із жахом, —
Між нами вже згоріли всі мости…
Як хочеться все, що було, вернути:
Слова, цілунки, мрії, почуття…
Зустрілися… і знову все забуте
До нас прийшло з минулого життя.
Знов пригадались солов’їні ночі,
Зоря-краса, що обіймала нас.
Немов весна, твої чарівні очі…
Ходили в одинадцятий ми клас…
Липень. 2017 рік
Картинка з інтернету