http://www.stihi.ru/2019/06/17/8136
Как мир, моя печаль стара
В убежище души,
В моих делах... моих строках -
И в них, как ни пиши,
Вновь одиночество влачу
В печали и слезах.
Молиться, право, не хочу -
С печатью на устах...
Забыт обьятий нежных жар,
Одной, одной гореть...
Так огорчений жжёт пожар,
Что спасу нет терпеть...
И беспощаден день ко мне,
Ночь тоже не добра.
Никто не приголубит, нет -
Печаль, как мир, стара...
Колена снова преклоню -
И горечь приглушу...
И дум расхристанных огню
Уняться попрошу...
Печаль моя, как мир, стара,
Кошмар тот сгинет пусть...
Довольно слёз из-под пера -
Как прежде, усмехнусь...
Оригинал
Як світ, стара моя печаль
У сховищі тремкім
В моїх рядках, в моїх речах -
Не знано тільки з ким ?
Я літо це перебреду
В плачах на самоті...
Я на молитви не піду -
Вони усі не ті...
Забута лагідність долонь...
Забута і сама...
Як палить прикрощів вогонь -
І спасу геть нема...
І день не жалує мене,
І ніч мина котра,
А все ніхто не пригорне -
Печаль, як світ, стара...
Колінами на килимок -
Гіркоти приглушу...
Моїх розхристаних думок
Про спочив попрошу...
Печаль моя, як світ стара,
Тікай-но, не барись...
Доволі сліз із-під пера -
Всміхнуся, як колись...
Аватар со странички Маргариты Метелецкой.