Легкий туман як півжиття назад.
неначе й не змінилося нічого -
яскравий повесняний зорепад
і Місяцем посріблена дорога.
Он зорі тихо плинуть по воді
і ніч тримає Всесвіт у долонях,
туман як спадкоємність тих подій,
все зголосилось до його полону,
в якому й сам я був тоді
твоїх очей одних у світі Божім.
Здається навіть із Його руки
згадати зараз все не до снаги,
але й забути більше ніж не можу.