Як серце крає, звідки ця наснага?!..
І думи геть! Я краще в тиші милій,
А серце крає ні би то там плаха -
І кати б'ють завзяті у всесиллі.
А ти пірнаєш в омуті життя.
Така легка - метеликом бурхливим…
Себе в кулак. Тремтіли почуття!
В душі я обніму твій образ милий.
Я відпущу, я не тримав тебе
Але надію ти мені лишила.
…Нехай в свободі квітка ця цвіте
Для того щоб вона життя любила.