Всё в этот вечер нам было с руки:
Птичье пробилось пенье,
Падали долу цветков лепестки,
Дворик пропах сиренью.
Мой дорогой, как давно мы близки:
Может быть, с прошлой жизни.
В прошлом свиданья... Седеют виски.
Счастья свеча – на тризне...
Нежно, вальяжно… Притушен огонь:
Давний багаж не сбросишь…
Не угрожающий топот погонь –
Гасит порывы Осень...
Высвобождаться из сети нет сил:
Вовремя не испросила…
Промельк надежды зря подарил?..
– Освободил бы, милый!
Автоперевод с русского – мовою:
Все у цей вечір було нам з руки,
Квітків колір шовкових…
Нижче і нижче летять пелюстки,
Як на балу бузковім.
Мій найдорожчий, знайомі вже ми,
Може, із днів прадавніх…
Не до побачень, бо скроні зими
Швидко сівіють…рано…
Ніжно лише …пригашу я вогонь:
Давній багаж попросить.
Не наростаючий тупіт погонь –
Гасить пориви Осінь…
Нині надію мені не даси:
Мабуть, даремно кохала?..
Де же звільнитись з мережі взять сил?
Вчасно я не попрохала…
Спасибо за аватар
Ярославу Чорногузу!