Комом в горлі стала розпач ,
По щоці стікав струмок.
Біль моя, нестерпна горіч,
Повне серце тих голок.
Може пташка вже співає,
Чи окутав землю блиск.
Та в моїй душі не тає-
Холод вічний в мене вріс.
Пам;ятаю гру в схованки,
Ваш дитячій щирий сміх,
Наші сонні шкільні ранки,
Ще юнацтва пил не стих.
Пам;ятаю сум, журботи,
Самоту мою-сестру.
Ваші мови безтурботні,
Ваші думи;я-мовчу.
Пролетіли , схаменулись,
усміхнулися літа.
Крає серце - не забулось.
Я для вас все ще чужа?