Хто сказав, що натхнення тікає кудись,
Що натхнення потрібно шукати?
Ні, не вір! Ти уважніше лиш подивись,
А навколо його так багато!
В кожній квітці ласкаво сміється мені
І ворушиться в кожній комашці…
У весняному громі, похмурому дні…
І відчути його там не важко.
Через двері і вікна, і навіть димар
Входить владно, рішуче, без стуку.
І приносить частиночку сонця з-за хмар,
І вкладає перо мені в руки.
Сотні образів, рим та новітніх ідей
Вмить заповнюють розуму простір.
Ображаючись, час непомітно іде,
А писати, здається, так просто…
А задачі очікують творчості криз
І холоне десь чашечка чаю…
Хто сказав, що натхнення тікає кудись?
Я, вірніше, від нього втікаю…