Дивацтва королев в історію ввійшли.
Одного разу (у Парижі відбувалось те),
Одна із них, коли запрошені прийшли,
Дала завдАння графам і їх слугам не просте.
- "Я зараз конкурс свій вам об"явлю
На кращий і дотепний анекдот чи жарт.
Якщо в чиємусь жарті подвійний сенс вловлю,
Тому відразу стать моїм коханцем світить фарт".
Враз поспішили графи й нижчі, був хто,
Вгодити королівський ніжний слух.
Засперечалась челядь, з слугів дехто,
Бажаючи пізнать м"який в перині королівській пух.
Та ось ПОЕТ, (він говорив і влучно, й вдало),
Сказав: - "О, королево, Ви сенси любите двійні,
У Ваших ніг прихильників немало,
Так хочеться побути поміж них мені".
Враз королева сміхом вся зайшлась,
І щоб обіцянки дотриматись своєї,
ПОЕТУ скромному в покоях віддалась,
А він в височину злетів від неї.