Сразу оговорюсь - это не перевод в точном смысле этого слова, не пародия, это своего рода ремейк. Максимально выдержан строй стиха, местами перевод практически буквальный, но в целом это оппонирующий ответ в унисон автору.
Оригинальное произведение называется "Война на Донбассе", автор Олег Кашицин.
Попутно должен заметить, что мне с трудом дается присущий автору размер - он мне напоминает труднопроходимые торосы из слов, в которых пройти каждую строчку это уже значимый этап, но пройдя третью или четвертую строку, вынужден уже вспоминать, с чего начиналась первая строка. Впрочем, возможно, это моя особенность восприятия.
Хто нам скаже з тобою, чи будемо завтра ми жити.
Марно лічити кількість років зараз нам наперед.
Скільки доброї долі готує життя, або вік буде бити
Де те щастя, де віра, надія, любов наша де?
Чим дітей зберегти від осколків ворожих снарядів?
Нескінченні вони наче в полі ростуть будяки.
Нашу землю підступно оточили, хочуть відтяти
Ті колишні брати й сусіди - відпускники.
Грізні хмари зібрались, зімкнулись над куполом храму,
Але дзвони тривожні почує навколо земля.
Та хіба ж не жахнулися б люди такими думками,
Що сусіди прийдуть і віднімуть міста й поля.
Скільки вже поховали по всій Україні героїв,
Не зупинить нас смерть - Батьківщина живе назавжди,
Зустрічайте синів та батьків, що вернулись додому
Памятайте незмінно про тих, що життя віддали.