***

Рудов Владимир
Музика тихо лунає,
Душу чистить звуками,
Аж із грудей виймає
Зболену денними муками.
Стомлене тіло байдуже,
А от душа літає:
То вона піснею тужить,
То вона вальсом кружляє…
Лиш доторкнувшись неба,
Знов повертається в тіло,
Струшує порох із себе
І знов береться до діла.
Знову до зір через терни
Стежку вона торує,
Віру мені поверне,
Сили мені подарує.