Туман лягає оксамитом
На сонні запашні поля,
Де колоситься стигле жито,
І воду спрагла п’є земля.
Ось сонечко на видноколі
За лісосмугою встає,
Шумлять замріяні тополі,
Бо щось наснагу їм дає:
Легкий, прозорий, як серпанок,
Відважний передвісник дня,
Вступає в силу леґінь Ранок,
Наїзник білого коня.