Сумно торкнулась шовкових пір’їнок.
Все, відчепила.
Звідки ж ти взявся, нащо ти виник?
…Крила…
Крила – в шухляду.
І що – що не Шлях? Як на мене – досить!
Срібний пилок, ніби сніг, на підлогу пада.
...Простоволоса...
Що вимага від служіння відмова?
Крови.
І що, що не Путь? Так, це сталося знову.
Випадковості – не випадкові.
Так, я сплачу з рахунком відрази
І гніву одразу.
Пальці ковзають просто на лезо.
Кажуть, десь тут була фея? Щезла.
04.04.19