***

Затулю свої очі долонями міцно,
знову біль не вщухає і сліз водоспад.
Я не знала вас, діточки, хлопчики рідні,
вже три роки війна забирає солдат.
Ви злетіли у небо, в сполохані далі,
залишили по собі лиш мрію святу
та листи до коханих, вогник для мами,
заповіт для дитяток і батьку сльозу.
Серед вас є такі, котрі ще не кохали,
не збирали уранішню чисту росу.
Тільки мріяли тихо і стійко чекали,
ту єдину, якій розплітали б косу.
Серед вас хлопчаки із сирітських притулків
(помилились лелеки в шляхах до родин!).
Ви зростали без батьківських слів і цілунків...
Повертайтесь хутчіш, СВІТ без вас всиротів.
Лебедицею б'ється молодиця-вдовиця,
Білий лебідь над нею в прощанні кружляв.
Так, без слів, на папері з пожовклого листя
Ворон чорную долю пером написав.

Художник Iris Fleit