ПОКОЛІННЯ
Не треба спорів та змагань,
Бо час настав збирать каміння.
Та трохи лячно від вагань
Розгубленого покоління.
Як залишатись серед тих,
Що здатні стати на коліна?
Ні дум, ні сліз в очах пустих
Скаліченого покоління.
Нема майбутнього, нема
У хворих мозковою лінню.
І чогось вчити їх дарма.
Шкода пропале покоління.
А може навіть не шкода.
А може я воюю з тінню...
Й нехай стікає, як вода
Крізь пальці часу, покоління...