СПОГАДИ
Спливають
Мамині
У пам'яті
Слова. Як
Надивитись
Хочеться
Синок
На тебе,
Поки ще
Жива.
В цю мить
Заплющую
Я Очі,
Та бачу
Мамине
Лице.
Таке
Сумне
Як
Без
Листочків
В зимку
Деревце.
Худі.
Натружені
Від
Праці
Руки.
Завжди
Могла
Знайти
Жарт
Від
Любої
Скуки.
Могла
Прислів'ям
Розвести
Печаль.
Ніхто
Не міг
Так більш
На жаль.
Стрічки
Мої мені
У пам'ять
Слізьми
Входять.
Та нові
Спогади
З куточків
Давнини
Про
Матінку
Знаходять.
Неначе
Я її побачив
Говорив.
Про те,
Як я без
Неї довго
Жив.
ВКВ