Мара Белчева
То чорний день, то білий день,
ні листячка нема,
і тільки звук сумних пісень
узгір’я обніма.
Самотній день, самотній кут –
відлюдництва тягар;
у груди б’є лавина скрут,
мій день – старий трунар.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Денят е чер, денят е бял,
денят е без листа.
И тъжно е денят запял
по голите бърда.
Самотний ден, в самотен кът,
без слънце, без другар;
отшелник ден с лавини в гръд,
денят ми – стар гробар