Це сталося не сьогодні,
А може і не зі мною,
У липні, можливо - жовтні,
Чи лагідною весною.
Було ж то воно насправді?
Ніхто вже не пам’ятає,
Зустрілися душі спраглі,
Їх щастя не мало краю.
Він став її наймилішим,
Вона - його чарівною.
Та тільки не довго тішив
Любові момент земної.
Він був не її героєм,
Вона - лиш його азартом...
Страждали так довго двоє
Від цього Амура жарту.