й злітає літа час щораз ув осінь...
й змиває мита плеканії досі...
й ранкові миті вмиті й свіжоросі...
й де наніч день вже йде, сліди ще босі...
~~~~~~~~ !!!!!!! ~~~~~~~~~
Якщо інь (їнь) на кшталт зовнішнього — то ян внутрішній; не бур'ян і ян!
Всяк, оселя — стіни, стеля; як оселя, є й поріг, собі в оберіг, нЕчисті по ріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!!
Осінь в сіни, сінь ув інь, а там... — ось і ян осіян!!!