Кріпачкою ти народилась на світ,
Бо були батьки кріпаками.
Ти волі не знала з малесеньких літ,
Та й карана була панами.
Кріпачкою ти народилась на світ,
І волі не знала ти змалку.
Ти ніжна й красива , немов первоцвіт,
Що тішить усіх доостанку.
Кріпачкою ти народилась на світ,
Знущались пани над тобою.
Ти завжди була, немов той дивоцвіт,
Розумна й красива собою.
Кріпачкою ти народилась на світ,
Знущання ти панські терпіла.
Коли вже настав твоїх рОків розквіт,
Терпіти ти більш не схотіла.
Не хотіла коритися волі панів,
Не хотіла в неволі так жити.
Панич ледь з дороги тебе там не звів,
Й душа стала більш голосити.
Кріпачкою ти народилась на світ,
Й молила ти Бога про долю.
При цьому ставала, немов самоцвіт,
Й чорніла при згадці від болю.
Кріпачкою ти народилась на світ,
Відваги ти якось набралась.
Покинуть змогла ти той панський повіт,
З кріпацтвом навік попрощалась.
03.03.2019 р.