Оригинал:
А що, коли Всесвіт, – чиєсь нерозгадане тіло,
Не тільки із пилу і шалу далеких галактик,
Де вповень спалахує світло, лишаючи тіні,
І душу безсмертну свою научає літати.
А що, коли Всесвіт, – не тільки міжзоряний простір,
І темна матерія в ньому, прошита нейтрино,
А й бурі емоцій, неначе надн;вої постріл,
І сонячний вітер, що десь напинає вітрила.
А що, коли Всесвіт, – не тільки розпечені зорі,
Чи карлики білі на чорній космічній пательні,
А просто парує туман у світ;х ілюзорних,
Крізь відстань і час позирають світ; із пустелі.
У венах Чумацького шляху пульсує планета,
Неначе вона є всевидящим оком у безвість,
Яка лиш ховає один із найбільших секретів,
Що кожна людина – то свій нерозгаданий Всесвіт.
© Михайло ЖАЙВОРОН, 27.02.2019
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
…А что, если Космос – никем не разгадано, тело –
Не только из пыли и роста далёких галактик?..
Там вспыхнувший свет полной мерою гасит все тени
И душу бессмертную учит летать как фанатик.
…А что, как Вселенная есть не межзвёздный лишь выстрел:
Прошита легчайшим нейтрино бездонная полночь…
И взрыв от сверхновой звезды в ней отчаянно вызрел,
И солнечный ветер собой паруса снова полнит.
…А что, если это – не лишь пропечённые зори,
Иль белые карлики на черноте сковородки,
А просто туман, что развеян в мирах иллюзорных,
Сквозь время и даль озирает миры эти кротко.
Пульсирует в Млечном пути, в вечных венах, планета,
Как будто всевидящим оком пасёт от вопросов,
Хранящая всю глубину неземного секрета,
Что каждый из нас – это свой неразгаданный Космос.
Аватар – Автора оригинала