Плаче хмаринка,стискається серце,
Ще пів хвилинки , і зовсім розтане.
Збіглись краплинки в блакитне озерце
І задивились на небо в останнє.
Сива кульбаба , тендітна й мрійлива
Лінно від спеки нашіптує мантри.
Дмухнув вітрисько , і полетіли
Тіні прозорі в спокусливі мандри.
Сонний химерик плете павутину,-
Не за горами бабине літо…
Вчиться літать дитсадочок пташиний,
Хилиться колос , сонцем налитий.
Природа працює завзято і вміло.
Без вихідних і відпусток , на свято.
Щось приземлилось , а щось відлетіло…
Щось вже кінець. А щось тільки початок.
Місяць сховався за гай солов,їний…
Сенс ворожити, пізно чи рано?
Стелиться , губиться стежка в долині…
Я повернусь осіннім туманом…