Бадьорить серце перша тепла ніч.
У неба — колір маврської кави
Із пінкою далекої заграви
Над схованкою міста потойбіч.
Здається, що ніколи не збагнуть,
Про що співають загадкові сови,
Або, мабуть, запитуються: хто ви? —
В Незримих, котрі загубили путь.
Врочистий спів підхоплює луна,
Від таємничих пагорбів відбита,
І пісня світ наповнює досита,
Та навіть через край перелина.
В ній мріється про сонячний атолл,
І все навкруг вслухається та мислить,—
Притихлий степ, зірки, уважний місяць,
Що нині вдяг свій кращий ореол.
В ній мріється про пальмові холми,
І хочеться, щоб пісня не замовкла.
Співає ніч-мулатка зореока,
Весняна ніч наприкінці зими.