Оригiнал:
Ще дрімає земля... І мороз причаївсь,
По краплині втрачає колишню відв;гу.
Хмари місячним плугом виорюють вись
І кладуть борозды вздовж Чумацького шляху.
Засіваються полем неораним сни,
І обмотують стежкою зболену рану.
Сиві коні туману розжовують сніг
І витоптують ніч аж до самого ранку.
І ніде – ні душі. На похилений тин
Опирається тиша від холоду синя.
І поскрипують десь перемерзлі грунти,
Крізь які пробивається вперте насіння.
© Михайло Жайворон
Перевод с украинского Светланы Груздевой
Дремлет тихо земля…притаился мороз
И по капле теряет решимость до краха.
Тучи месячным плугом и вместе и врозь
Пашут высь, бороздя вдоль Чумацкого шляха*.
Засеваются полем непаханым сны,
Обмотав изболевшие раны тропою,
Снег туманы жуют не спеша до весны,
По утрам собираются у водопоя.
И нигде – ни души. На склонившийся тын
Опирается тишь, став от холода синей.
Где-то тихо скрипят, перемёрзнув, грунты,
И росточки сквозь них пробиваются ныне.
* - Млечного пути (укр.)
Аватар Автора оригинала