Втамуйте хтось мій біль в душі, благаю!
Я через нього ледве засинаю.
І кожен вечер нібито вмираю,
Коли зв’язок з реальністю втрачаю,
Як тільки свої очі закриваю.
Я бачу уві сні зелені очі,
Які до мене линуть, прагнуть, хочуть.
І кожної бессовісної ночі
У мене в грудях почуття клокочуть,
І хочеться кричати що є мочі.
Допоможіть, благаю вас щосили!
Мене думки ті зводять до могили.
Якби могла-кохати припинила,
Але кохання-нездоланна сила,
Відтоді, як тебе тоді зустріла.
Якби могла, то спогади б стирала,
Була б щаслива знов, як не кохала.
І кожну ніч спокійно засинала,
І серце б не боліло, не стогнало,
І частку себе більше не втрачала.