Нас тут переименовали. Кстати, вполне приветствую. Но я довольно долго жил в том же краю под другим названием. И любил его не меньше, чем сейчас. И писал о нем. И, знаю, порой неплохо писал, он ведь того заслуживает. А это... пусть останется.
Є на блакитній планеті землян
Богом освячений рай –
Край гордих скіфів і мирних слов’ян,
Волі козацької край.
Міць і надія Вітчизни твої
Шахти, заводи, поля,
Перша з сестер в українській сім’ї –
Дніпропетровська земля.
Приспів:
І у минулому, і до сих пір
Ти з нами в щасті й журбі.
Дніпропетровщина, всі ми, повір,
Вдячні, як неньці, тобі.
Серед садів і безмежних ланів
Нас у майбутнє ведеш.
Скільки дала ти героїв-синів!
Скільки талантів даєш!
І не зупинить ніякий злий рок
Твій нескінчений політ.
Навіть у космосі, в царстві зірок,
Ти залишила свій слід.
Приспів:
І у минулому, і до сих пір
Ти з нами в щасті й журбі.
Дніпропетровщина, всі ми, повір,
Вдячні, як неньці, тобі.