З вершаў Ларысы Гараган.
Мяне запомні ты хмелінкаю,
Што ўецца ў небыццё.
Мяне запомні ты хвілінкаю
Дарыла што жыццё.
Мяне запомні ты веснянкаю,
У каляровым сне
І вольнаю, і арыштанткаю
У радасці, ў журбе.
І жураўліным "кру" прыглушаным
Ляціць што ў далячынь,
Запомні, зоркай не патухшаю,
А ззяючай ўначы.
Запомні, песняй гэтай звонкаю,
Што гімнам ёсць жыцця ...
Падсвечанай зарою позняю
Людскога забыцця.
Мяне запомні ...
*. *. *. 29.01.2019 г.
Запам’ятай мене ...
Запам’ятай мене хмелинкою,
Що в’ється в небуття.
Запам’ятай мене хвилинкою
В часопису життя.
Запам’ятай мене веснянкою
У райдужному сні,
І вільною, і полонянкою,
В гладіні й на стерні.
І журавлиним «кру» щоосені
В прощальному ключі,
Запам’ятай, зірками зрошені,
Твердіні уночі.
Запам’ятай дзвінкою піснею
Пробудження життя…
Лелітиму зорею пізньою
Людського забуття.
Запам’ятай мене…
Лариса Гараган.