Оригінал:
Перша приморозь ночі торкнулась ріки,
Береги нагострили тонюсінькі леза.
Вибрив ранок на небі сріблясті хмарки,
І всміхнулися просинню осені плеса.
Павутинки туману здмухнув вітерець,
Павучком сивий місяць за обрієм щезнув.
Так схотілося в літо втекти навпростець
І пройтися стежками, неначе по лезу!
© Михайло Жайворон
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Первый утренник ночи коснулся реки,
Берега заострились, как лезвия просто,
Утро выбрило в небе край тучной щеки,
Просинь вмиг подсинила осенние плёсы.
И смахнуло туман молодым ветерком,
Паучком сизый месяц скатился безмолвно.
...Как же в лето вернуться бы мне прямиком
И тропинками – в поле, по лезвиям словно!
Фото из Инета./Палибу/
Коллаж мой