Оригiнал:
Захворіла зима, підхопила на вітрі застуду,
Аж захрипла уся від сопр;но й альтів хуртовин.
І знесилено впала в пер;ни снігів на спокуту,
Хоч до цього ніколи не мала ніяких провин.
То колись вона брала без жодного спротиву ноту,
І крутила сніжинками білого танцю вальси.
А тепер на права і мороз урізають їй квоту,
І простуджене небо періщить дощем навскоси.
Білу кров із артерій доріг вимиває відлига,
І тумани вилизують в полі розсипану сіль.
І висовують дзьобики гострі бурульки у стріхах,
І за краплею крапля викльовують з розталі синь.
Захворіла зима... І у неї трапляється нежить.
Ртутний стовпчик також час від часу повзе догори.
Міражами весни її душу пора ця бентежить,
І маленькою брунькою серце між ребер горить.
© Михайло ЖАЙВОРОН, 31.01.2019
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Разболелась зима, на ветру подхватила простуду,
Аж охрипла она от сопрано и прочих оков.
Обессилев, упала в перины снегов на остуду,
Хоть до этого и не имела подобных грехов.
То когда-то брала без усилий ей нужную ноту,
Проморозив снежинки из белого танца насквозь.
А теперь на права, на мороз урезают ей квоту,
Лихорадочно небо дождями сечёт наиско'сь.
Снова оттепель всю белизну отмывает, умеха,
И туманам как манну – лизать, что рассыпана, соль.
И торчать клювам острых сосулек рядами по стрехам,
И за каплею капля выклёвывать талую синь.
Заболела зима…насморк ведом и ей, видно, всё же.
Ртутный столбик наверх заострённый свой кончик торит.
Миражами весны душу зим межсезонье тревожит,
И проснувшейся почкою сердце меж рёбер горит.
Аватар Автора оригинала