Ось, я стою перед тобою!
Тут світу край,тут серця край!
Вже сонце впало за кургани,
Сказавши дню, - Прощай,прощай!
У світ магічна ніч приходить.
І розгортається містраль.
Степами віє дикий вітер.
Громи рокочуть за Дніпром.
Десь виє вовк,йому подруга,
Все вторить - пісня в унісон.
І аромат несеться з ночі,
Так пахнуть тільки полини!
В зірок такі великі очі.
У сон, мій, хай летять вони.
На ранок знову сонце встане,
Й над полинами попливе.
І , зачарована красою,
Легенда степу оживе.
Любов моя,мій сивий краю,
Ти вдих і видих,й не мине -
Одвічний зов степів додому!
До дому він веде мене!