Днiпро,старенька моя рiчка,
В жовто-зелених берегах.
Чому ревеш, ти? Чому стогнеш?
Дев,ятий вал на берег котиш?
Такий розхрістанний! Гай - гай!
Шумиш,свистиш собі вітрами
На берег хвилі наганяєш.
І сонце топиш, в них,багряне.
Ти почорнів, такий сердитий,
Величний - як саме життя!
А я стою - така маленька
І на плечах лежить біда.
І по щоках збігають сльози,
Чи може то твоя вода.
Ти усе знаєш, розумієш.
З тобою, наче твоя хвиля.
Всі таємниці довіряла.
Раділа,плакала й сміялась.
У нас,на двох, душа одна
ти у мені, у тобі я.
Пробач мені, ріка моя.