Степ у сонці,стрімкий неозорий!
Я люблю твій насиченний смак.
Ти той воїн,що мчить диким полем.
Дикий скіф,- що у герці звитяг!
Я тобою напита до краю!
У мені кров усіх поколінь.
Що і досі нуртує і грає.
Ти ніколи не знайдеш спокою!
Знову віють вітри світової борні.
І тебе,вщент, наповнюють кров,ю.
Ти напитись,повинен,її досхочу.
Хоч так прагнеш і хочеш дощу!
Таємниця твоя в полинах,
Щемним смутком по світу пливе.
Хто поліг у жорстокім бою,
Обійняв вже назавжди тебе!
Ти мов вовк, як орел,
Ти свободой живеш!
Завжди спраглий і в Вічності - вільний!
Твоя доля така! І вона на віки,-
- ЗАКОДОВАНА КРОВ,Ю, - надійно.