Слухай, Петре, щоб сказав ти
Якби жінку стрів,
Добру, лагідну і милу
Посеред шляхів
Щоб свого Петра любила
Аж до забуття,
Щоб вночі і вдень чекала
Свого Петруся
І чого б не натворила лиха голова -
Все пробачила, забула, все перенесла,
Їй однаково що буде з ней- доля така,
Тільки б щастя не минуло любого Петра
Щоб сказав би я, Микита?
Та прості слова:
-Добрий день,-сказав би,- мамо,
Ось і прийшов я