КОРОТКИЕ СТИХИ
Не слушаю
Не слушаю о рае басен
и в неземной не верю кров.
Уж слишком этот мир прекрасен,
чтоб верить в лучший из миров.
И наказанием не надо
пугать меня в кромешной мгле.
Нет под землей такого ада,
какой бывает на земле.
***
Праздник
Там, где жизни был праздник –
в луче золотом,
обещали мне праздник,
а кормили кнутом.
Ад сули или рай мне,
только там, как и тут,
тот, кто правит,
использует пряник и кнут.
***
Свято
Де життя було святом,
а цукеркою гріх,
обіцяли багато,
а давали батіг.
Навіть там, де вмирають,
чи для мук, чи для втіх,
хто керує, той має
чи пиріг, чи батіг.
***
Где ад
Где ад и где рай?
У земли на краю?
В небесном саду?
В подземном чаду?
Любила меня –
побывал в раю.
Забыла меня –
нахожусь в аду.
***
Выбор
Бог сказал – мы сами выбираем –
двигаться вперед или назад.
Если нету выхода из рая,
для меня не лучше он, чем ад.
В хитроумном слове – «Выбирай»,
выбор нам один предложен – рай.
Почему-то тянет нас назад,
в мир, где уготован для нас ад.
***
АЛКОГОЛЬ и НАРКОТИКИ
Одно веселье
Если беды вас обсели
и заело бытие –
на Руси одно веселье
и оно есть – питие.
Все правители бессильны
были что-то изменить.
Невозможно жить в России
и от горя не запить.
***
Дербалызнем
Дербалызнем, браток,
для поднятия духа,
чтобы стала чуток
веселее житуха.
Чтобы спирта глоток
прожурчал по гортани.
Ты, браток – молоток.
Все, что хочешь, достанешь.
***
В переходе
В переходе музыкант,
что не гений, не талант,
пел Бутусова, Чижа,
горло мучил, струны жал.
Слыша, что ему поют
мелочь сыпал мелкий люд.
Разве гроши – то копье?
Он хороший, токо пьет.
***
Лозунг
Вот лозунг и краткий и ходкий
породе на выпивку падкой:
– Лечи настроение водкой,
но лучше – по темени палкой.
Без пляшки вам тяжко та важко.
Без неї ви, як без повітря.
Хай настрій лікує вам пляшка,
Та краще ціпком по макітрі.
***
Все пьяницы
Все пьяницы пытаются по пьяни
и оправдать вину и искупить.
Сначала пьют, спасаясь от страданья.
Потом страдают .. для того, чтоб пить.
Усі п*яниці, голі та нужденні,
своє пияцтво можуть пояснить –
спочатку п*ють від горя та страждання.
Страждають згодом, аби гірко пить.
***
Цель
Ты прожил жизнь бесцельно, скучно,
но до сих пор здоров и цел.
Запей – и станет тебе лучше:
появится у жизни цель.
***
Всегда стремится общество делиться
на партии, на тейпы и на кланы.
Кто хочет выпить, кто – опохмелиться.
Но всем нужны и водка, и стаканы.
***
Так начиналось утро их –
один вопрос был у троих,
притом глубокий, а не мелкий:
– Где деньги взять на опохмелку?
Так починався кожен день –
одним на трьох питанням – Де?
Чи то четвер, чи то неділя –
де гроші взятии на похмілля.
***
В том, что Вася алкоголик,
виновата жизнь сама.
Пил Василий не от горя,
пил он с горя от ума.
Ни порыва в нем, ни резвости.
Что за скучное житье?
Он теперь сторонник трезвости –
он ушел в непитие.
***
Если в душу
Если в душу плюнет друг
и жена изменит,
а на тыщу верст вокруг
холод как в Тюмени,
в ситуации такой
поступай-ка вот как:
Нет веревки под рукой?
Значит, дуй за водкой.
***
Рюмка водки не соврет.
Шкалик опростаешь –
и желудок отомрет,
и душа растает.
И на друга наплевать,
и жена – "ноу проблем".
Лишь покруче наливать
да погуще пробовать.
***
Многим он уже помог
способ этот ценный,
а придумал его Бог
или Авиценна.
Нет ни гривны за душой,
душу греет зелье.
Все бы было хорошо,
если б не похмелье.
***
Без бутылки
Пусть начищены ботинки.
Пусть красив, не по годам.
К даме в гости – без бутылки?
Что ж, нарвешься на "Не дам".
Есть и шампуры, и вилки,
но цветы и мотыльки
не милы нам. Без бутылки.
в рот не лезут шашлыки.
***
Твердая валюта
Валютой этой самой твердой
мы пользовались и в застой.
Где трое пьют, стоит четвертый
и ждет бутылки он пустой.
Он ненавидел водку пить
от зелени в глазах до колик,
но пил ее, чтоб позабыть,
что он отпетый алкоголик.
***
Пивко
Пивком побалуйся, винцом.
Итог один лишь. Вот он –
мудрец становится глупцом,
а глупый – идиотом.
Когда б не пиво, водка и вино,
все темы исчерпал бы я давно.
Их черпаю не рюмкой, а ковшом.
Омар Хайям был тоже алкашом.
***
Мудрость Хайяма
Ответь, мудрейший, мне, Хайям,
где мудрость прячется твоя?
– Когда осушишь свой бокал,
найдешь в нем, что во мне искал.
Дай мені відповідь, Хайям,
де мудрість схована твоя?
- Де з самогоном сулія,
на дні все те, що знаю я.
***
Экономика
Вот лошадь экономики хромая
везет экономистов грузный воз.
Они, плоды чужие пожиная,
сожрали все, а нынче жрут овес.
Пока наш воз еще скрипит,
не критикуйте алкоголиков.
Когда они все бросят пить,
погибнет наша экономика.
***
Поэма АННА
(в которой автор перевоплощается
в свою героиню)
За щастям
За щастям летимо ми чи тупцюєм,
а де ж воно омріяне на ділі
у цім житті, що батогом лупцює
пожадливу розбещеність надії.
Шукати щастя марно у природі.
Є суміш випадково ненавмисна –
солодкий біль та гіркість насолоди.
Як світло і пітьма вони сумісні.
***
Сніговий намет
Немитий посуд та пусті стакани.
Відрижка водопровідного крану.
Ще день один майнув, неначе привід.
Жбурнула день цей я у сміттєпровід.
Впиваюся гіркою самотою.
Кохаюся всю ніч сама з собою.
Здалося це мені, що саме той він –
цей сніговий намет. А був метою.
***
Джига на столі
Перекласти лють до них на ноти.
Станцювати джигу на столі.
Щоб тарілля чавили чоботи.
Щоб забрьохать дам та королів.
Щоб на мене вирячили очі
наче дами й наче королі.
Щоб натанцюватися досхочу
та гайнути звідси на метлі.
***
Де тепло
Дерева встромили у небо гілля –
незграбне, нахабне, безлисте.
Спитала у стовбура чорна земля:
– Чого це у небо поліз ти?
– Тут дійсно і холодно й вогко мені,
та пташки дзвінкі і дотеппні,
і вітер співа розбишацькі пісні
Не всюди цікаво, де тепло.
***
Крізь мармур
Я прагнула дивитися крізь мармур
та не уздріла я крізь стіни ці
живу там душу. Я шукала марно.
Бо там було склепіння для мерців.
Почути там твоє хотіла серце.
Даремно слух напружувала я.
Бо я і ти й кохання наше – все це
не дуже мудра вигадка моя.
***
Невдахи
Кого презирство надихає,
кого штовха на вчинки лють –
у справах пощастить нехай їм.
Хай сльози вороги проллють.
Нехай не відчувають втоми
і не втрачають жодну мить.
Але не впевнена я в тому,
що цим невдахам пощастить.
***
Бо я люблю
Я випещу твої найгірші звички.
Від болю та образи не заплачу.
Бо я люблю твоє нахабне личко.
Бо я люблю твою зухвалу вдачу.
Бо для твого брутального я вжитку,
яку би не дістала я освіту.
Бо я така ж сама безгрішна жінка,
як всі жінки брудного цього світу.
***
Самотня в ванні
Дивлюсь – яке у мене тіло!
Які чарівні в мене груди!
Мені давно уже кортіло
усе це показати людям.
Ну, хоч одному глядачеві
усе можливе й неможливе.
Та це побачить і втече він,
бо він лякливий, полохливий.
***
Злі обіцянки
Злі обіцянки, як отрута в череві.
Із мертвих яблук посадив Ти дерево.
Від дурманців, нашептаних нам коброю,
ми манівцями ходимо недобрими.
Чаклун ти наш, казковий Крібле-краблику.
Побив Ти нас за те, що з їли яблуко.
Хіба ж одне? Ми з їли їх без обліку.
Ми всі – Твої непослухи-хвороблики.
***
Театр абсурду
Колись тут грали флейти, труби,
а нині сморід тут і трупи.
Мерці повстали, мов крести.
А хто живий – із корости.
Дійшли ми до Страшного суди
в театрі драми та абсурду.
На сцені ми, а глядачі –
самі могилокопачі.
***
Часоплин
Немає, кажуть, мобіле-перпетуму?
А звідки цей невпинний часоплин,
оспіваний нездарами-поетами,
що йшли у вічність крізь безглузддя днин.
І біжимо за ним, як естафета ми.
Ми – натовп Богом скривджених калік.
Не вбиті ще камінням та кометами.
Не знаючи – впадемо де й коли.
***
Надрукований вірш
Мої вірщі злетіли
з газетних сірих шпальт.
Я в небо захотіла,
та носом ув асфальт.
Колінки також здерла.
На них із брудом кров.
І дивно, що не вмерла
до рим моя любов.
***
Кубик-рубик
Розвалився кубик-рубик.
Всі думки робились вщент.
Десь гримлять фанфари-труби.
Там чига на мене щем.
Диким реготом сміється,
гострить дзьоба хижий крук.
Диво-дивне – все ще б ється
сердце злякане – тук-тук.
***
Лабіринт
В який податись лабіринт?
Куди загнати дух та розум,
де стануть рима або ритм
чарівним чимось, нетверезим.
Де Соломона розумніш
я стану від якоїсь кави.
Де буде мій буденний вірш
неперевершено цікавим.
***
Дарунок
Дарую я тобі не сонце.
Поглянь-но у своє віконце.
Там безліч зір. Одна – це я.
А з нею посмішка моя.
Ти уяви, що це не зірка,
а в світ якийсь блискуча дірка.
Як це твій розум осягне,
тоді й побачищ ти мене.
***
Новорічний дарунок
Дарую тобі відблиск світлофора
і зебру під ногами пішоходів.
Дарую листя, що злетіло вчора
і день майбутній. Хай скоріш надходить.
Шнурки дарую від своїх кросівок.
Хай пахнуть вони тобі за любисток.
І згадуй мене молоду й красиву
та тільки не зробися фетішистом.
***
Пара
На кафелі стояла пара.
І хоч із їхніх вуст – ні пари,
та одне одним милувались
і носиками цілувались.
Встромила в них я ноги босі.
Закрила кран. Обтерла коси.
Та, посміхнувшись їм лукаво,
пішла на кухню пити каву.
***
Магічна цифра
Де дві душі зливаються в одну,
немає там ні спокою, ні сну.
Два розуми зникають у імлі.
Два почуття лишились на землі.
Мета цих двох – зробити щось одне,
земна якого слава не мине.
Коли вони підуть без вороття,
щоб не скінчилось не Землі жииття.
***
Дзеркало
Його замордували таргани.
Свою красу вивчали в нім вони.
Його давно заткали павуки,
що вдовольняли мухами смаки.
Дивлюсь я в нього й чую голоси.
Хто юності шукав в нім, хто краси.
А також бачу хитрий усміх тих
хто зовсім був не схожтй на святих.
***
Великий каламбур
Ми віримо, що ми володарюємо.
Але життя – великий каламбур.
І що ми Богу в жертву не даруємо,
чекає десь на нас останній мур.
Здається нам, що вище та все вище ми,
та, з висоти зірвавшись шкереберть,
впадемо всі у власне попелище ми.
Найкращих з нас – і тих чекає смерть.
***
Струм
Я прагну, щоб пробігся струм по тілу,
щоб іскри шаленіли від вогню.
Та щоб душа у вирій відлетіла,
як тіло під тобою увігну.
Кохати хочу віддано, шалено,
без розуму, без страху, без вагань.
Хай Бог палку взаємність надішле нам,
щоб найпалкіший заздрив нам вогонь.
***
Парфуми
Хто чув, як влітку пахнуть зорі
під час липневої задухи.
І, може, як далекозорі,
існують ще й далеконюхі.
***
Безглуздя
Я глуздом втомлена буденним.
Як нудно мудрим буть щоденно.
Мабуть якийсь нікчемний хлюст
поняття запровадив – глузд.
Безглузлдя – совсім інша справа.
Воно шалене та лукаве.
А глузд, немов нікчемний пень –
щось безнадійне та тупе.
***
У небі
У небі хмаркою пливу,
щоб впасти долу снігом.
Читаю ніжками траву,
немов очима книгу.
Губами спраглими ловлю
останні краплі літа.
Руками сонце обхоплю
та поцілую вітер.
***
Без рими
Розгубила весна пелюстки.
Сонце в хмарі себе спалило.
Місяць кида у море зорі.
Пахнуть квіти старих шпалер.
Тиша мріє в душі й навколо.
Комарові схотілось крові.
Ув очах мерехтить волога,
одягає у кола світ.
***
Жабеня
Ні жодне око в хаті не горить.
Чи може мертвий світ, чи може спить.
Співає місяць місячну сонату,
а жабеня мале не в змозі спати.
Воно кричить: - Жени ти їх, жени,
свої думки похмурі та сумні,
а з ними і сумління волохате.
Від нього дуже лоскотно мені.
***
Життя в літургії
Хтось бавиться лезом з моєю душею.
і гра ця на користь йому.
Поету зашкодила цьому невже я,
що мене штовха у пітьму.
Я звикла до коми. Життя в літургії.
Як боляче сонце сліпить.
Я тільки-но вийшла іх лона повії,
а батько зі мною вже спить.
***
Серця щем
http://valervinar.narod.ru/kiev/05-serczya_shchem.mp3
Лунає сміхом серця щем.
Не може пам ять схаменутись.
Чи стати снігом, чи дощем,
щоби до тебе доторкнутись.
В минуле прошу тебе ще
хоч на хвилинку повернутись.
Чи стати снігом, чи дощем,
щоби до тебе доторкнутись.
***
Спроквола кліпають віконця.
Як очі їх немиті скельця.
Не відбивається в них сонце.
Не виривається з них серце.
Я обернусь дощем, що ллється,
а потім хмарами-шовками,
щоб доки серце твоє б ється,
ти жив із чистими шибками.
***
Розмова з фото
Твоє напроти мене фото.
Ні пари з вуст. Ні піни з рота.
Допоки цій свічі горіти,
давай з тобою говорити.
З*явись чи зліва ти, чи зправа.
Без тебе жити – кепська справа.
Тобі, мій любий або милий,
заціпило чи заніміло?
***
Цнота
Хто знає як – цнота, чи цнота?
Що взагалі таке – чеснота?
І що за пОшесть чи пошЕсть –
дівочу загубити честь?
Дурні це чи безглузді вісті,
що наша честь у певнім місті,
і що для неї, недарма,
і місця кращого нема.
***
Свіча
Свіча реве, стікають сльози,
неначе в тілі її лезо,
неначе хлещуть її лози
чи переїхали колеса.
Вона живе, палає доки.
Вона, мабуть, жила б і довше,
як не горіла б, не світила.
Без світла жить – занудне діло.
***
Ковдра
Накрила мене ніч старою ковдрою,
благенькою, що зношена до зір.
І гріх, що робить мене знов немудрою,
вишукує в пітьмі палкий мій зір.
Ніч – покритка, відома всім розпусниця.
Минулий день вже роги має знов.
Щоночі розкриваюсь, наче вустриця,
щоби уявну увібрать любов.
***
Сонце
Сонце ізнов доганяє мене,
Ось-ось, здається, наздожене.
Трохи напружусь і може втечу.
З мороком нині я бути хочу.
Завтра в моє увійдеш ти життя
Знову згвалтуєш мої почуття.
Нині не треба, бо дуже сумна
та що завжди та усюди одна.
***
Над прірвою
І двері замкнені,
і руки зв*язані.
Не вір сльозам нині.
Не в перший раз вони.
Одну з гетер твоїх
покинь над прірвою.
Не стане стервою,
то буде курвою.
***
Жадоба до щастя
Жадоба до щастя воскресла,
у мріях вогонь запалав.
І крига неначе скресла,
бо він мене заволів.
Збрехала, що в щастя не вірю.
що я не бажала його.
Збрехала, що я не повія,
що я не радію з того.
***
Баракуда
Смакуй свій поп-корн та ковтай кока-колу,
втопи свої очі в екран.
Ніякий рекорд не поставиш ніколи,
ніколи не зірвеш стоп-кран.
Твої ідеали – порожня посуда.
Життя тобі не до пуття.
Живеш ти чимало, та лінь-баракуда
вже з їла твої почуття.
***
Сезон відкритих душ
Настав відкритих душ сезон.
То ж браму відчиняй, Сезам.
І знай – у цьому є резон,
то ж краще відімкнися сам.
Хапай шматки відкритих душ
та себе звеселяй чимдуж,
бо знов натягнуть савани
та стануть мертвими вони.
***
Тінь
http://valervinar.narod.ru/kiev/02-tin.mp3
Тінь з асфальту дивиться на мене.
Знає вона мене достеменно.
Йде вона зі мною в ногу знову.
З нею у розмові ми та в змові.
Пр. Тінь моя, не завмирай дигши-но.
Тебе переїхала машина.
Пан якийсь на тебе плюнув смачно.
Ти ж як я – беспечно необачна.
***
Розмова
– Уб єш Ти нас за що? – За сміх.
– Та сміх – це ж невеликий гріх.
Уб єш Ти нас за що? – За плач.
– Та плач – це кат наш та палач.
Уб єш Ти нас за що? – За крик
– Та Ти ж давно до нього звик.
Уб єш Ти нас за що? – За те,
що дуже довго живете.
***
Ніцше
Світ – вщент, на друзки на шматки.
В серцях – осинові кілки.
Де думка тільки про млинці,
лисіють всі потилиці.
Зірки – кінцівками цигар,
з щелепи Бога – перегар.
Та Бога видумав шумер,
а після Ніцше Бог помер.
***
Настрій
Мій настрій сизий, наче небо.
Чого даси – мені не треба.
Мене від тебе вир неси.
Та ти й нічого не даси.
А хмари – сірий мокрий сніг.
І в них загинув сонця сміх.
Мене дивує схожість хмар
на пошесть чи щурів, чи чвар.
Смалить “гишпаном” – це “fumar”.
Чорнильниця – це каламар.
Чи не з надій моїх димар
напхав у небо стільки хмар.
***
Хижі тіні
Де, виринаючи з пітьми,
блукають містом хижі тіні,
обличчя темні та німі
затоплені у власній слині.
Бездушні з пластику міста,
ви – клітки для кролів смердючі.
І спрага, цо пече вуста,
вас спалить скоро й неминіче.
***
Вино
Нині вино в мені
плеще, як я в собі.
Ми не феномени,
також не яструби.
Крапля іще вина –
вийду із себе я
і потечече вона
тепла, мов сепія.
***
Листопад
Листопад розсипає долу
мої думки жовтогарячі.
Вони пахучі і чудові
та здатні розбудити сплячих.
Та чи будити варто сплячих,
що захололи вже навічно.
Шукаю інших собі коней,
щоб мчати в небо ейфорично.
***
Задрімати мріями
http://valervinar.narod.ru/kiev/09-zadrimaty.mp3
Задрімати мріями.
Лоскотати віями.
Запросити зорі у танок.
Лити спів, збирати цвіт
із рожевих щедрих віт.
Із сонетів виплести вінок.
***
Маленький Бог
Я – маленький бог уночі,
що піднісся над шелестом міста
і, молочним шляхом ідучи,
награваю нечутний джаз.
Місяць – Армстронга саксофон,
а перкусія – дрібні зорі.
Лиш ударних не чути тон,
бо повіялись десь громи.
***
Цнота
Згубила гудзики цнотливість
і чути лемент про невинність.
Що за примара – туга та?
Кому потрібна ця цнота?
Чи золота вона, чи срібна,
що так усім вона потрібна.
Бо кожен хоче свіжих дів,
якими хтось не володів.
***
Блюз
Я хочу опинитися у дроті.
У слухавку ввійти і жити там,
де ти пливеш по нотах, як на плоті
у блюзовий, у армстронговий храм.
Я хочу грати на фортепіано,
позбавившись від джинсів та від шуз,
де візмеш ти мене, від блюзу п*яну,
та увійдеш у мене, наче блюз.
***
Коло
http://valervinar.narod.ru/kiev/03-kolo.mp3
Осінь з неба спада дощами.
Осінь нам всі гріхи прощає,
літо бабине обіцяє
і, здається, нема кінця їй.
Та зима замела снігами
і замовкли осінні гами.
І марніє в душі надія,
що нас знову весна зігріє.
***
Витвір
Струна співала це спросоння: – Сон я.
А сльози всі змахнув та витер Вітер.
Підтвердило, що був лиш сон це Сонце.
Одержав назву мій новий твір – Витвір.
Хоч і не народило все це Серце
у справу долучу тепер цю Перцю
Я пригощаю, пийте ви Цю каву.
Чи не була ця страва вам Цікава?
***
Щось це
Я палким своїм коханцем
розчарована уранці –
він мій ніжний сон дівочий
не тривожив серед ночі.
В нього, ще коли лягали,
щось було поміж ногами,
а як час прийшов вставати,
щось це стало наче з вати.
***
Самба
Дівчина вправно танцює самбу.
Стегнами крутить неначе блудниця.
Дуже кортіло побачить вам би
те, що ховає її спідниця.
А глядачі усі до одного
чи у простраціі, чи у нірванні.
Дівчина хоче того ж самого –
щоби спідницю з неї зірвали.
***
Смертельна гра
Ти дуже шляхетно летіла додолу.
Тобі не скорилась гора.
У цинковій сукні вернулась додому.
Смертельна скінчилась гра.
З полону та волі ти вибрала волю
і хай Він життя відібрав,
та ти так шляхетно летіла додолу,
що Бог тобі гру цю програв.
***
Око
Відженіть всіх чорних круків
від рожевих голубів.
Нащо ці смертельні муки.
Нащо цей пекельний біль.
Пр. В світлі місячнім високім
я пишу тобі листа.
Зирка ніч зеленим оком
злого чорного кота.
***
Вітер тополі
http://valervinar.narod.ru/kiev/08-vitertopoli.mp3
Вітер тополі несе дощі.
Може й зламать тополю.
Хочу я болю та радощів.
Радість хіба без болю.
І потребую усе й мерщій
я від своєї долі
Хочу я болю та радощів.
Радість хіба без болю.
***
П*яний метелик
Я метелик п*яний від нектару,
завжди нетверезий від амброзії.
Нетверезий – не завжди нездара.
Не завжди тверезий – сповна розуму.
Не завжди логічні мої вчинки.
Нелогічне те, що йду по лезу я.
Будуть хай логічними мужчинки.
Бо жінки і є сама поезія.
***
Я – сіно
http://valervinar.narod.ru/kiev/11-ya_sino.mp3
Я – сіно, що пахне сонцем.
Я – ліжко моїм коханим.
Всім громадянам – соціум,
а егоцентристам ванна.
Чому ж у вікна сама я
у вечір сиджу суботній.
Я все, що потрібно, маю.
Чому ж я така самотня.
***
Білі крила
Біле пір я сніг на землю сипле,
наче голубів роздер шуліка.
Чи шуліка той був ненаситний,
чи була їх зграя завелика.
Біле пір я чорну землю вкрило.
Тепло їй і сни її глибинні.
Бачить в них блакить вона та крила
в нероздертій стаї голубиній.
***
Навіщо ноги
Дійшла я врешті-решт до розуміння –
Навіщо ноги? Ноги ... для ходіння.
Чоловіки розумні тільки зовні.
Думки їх та бажання нерезонні.
Потрібні цим тварюкам полігамним
не ноги наші. Те, що між ногами.
Воліють наших ніг, бо закортіло
занурити кудись їм хтиве тіло.
***
Білі крила
Біле пір*я сніг на землю сипле,
наче голубів роздер шуліка.
Чи шуліка той був ненаситний,
чи була їх зграя завелика.
Біле пір я чорну землю вкрило.
Тепло їй і сни її глибинні.
Бачить в них блакить вона та крила
в нероздертій зграї голубиній.
***
Тіло
http://valervinar.narod.ru/kiev/07-tilo.mp3
Чи мені примарились ті руки,
що торкались кіс моїх та стану.
Я ці руки посеред розлуки
пригадаю знову і розтану.
На своєму тілі їх сканую,
наче знов життя їм можу дати.
Обіцяю – доки я існую,
буду я ці руки пам ятати.
***
У Бодлера
Ви читали колись Бодлера?
Він естетиці дивній вчить,
де крізь шлункові виразки-діри
витікають назовні харчі
Розчин мозку чи розлад шлунку.
Не смакує вам? Не до душі?
Вірші різного є гатунку.
У Бодлера такі вірші.
***
Где мера?
Где мера и ответственность,
там трезвость и запрет.
Простится мне естественность
по молодости лет.
Вот вырасту и глупости
не станет ни следа.
Но на каком углу, прости,
мы встретимся тогда?
***
Метелик
Його по щоках лупцював метелик,
М*який барвистий гублячи пилок.
Ніхто не чув жахливий зойк в пустелі,
коли його нап яли на кілок.
Мене, що порятунку зараз молить,
метеликова доля не мине.
Якийсь дослідник, може ентомолог,
на щось м*яке нап*ялює мене.
***
З Новим роком
Прийшло до мене
з підбитим оком
мале й зелене:
- “З новим пороком”.
Я не стерпіда
його наруги,
йому підбила
ще й око друге.
***
Омана
Я дарую собі квіти,
начеб-то від тебе.
Посміхаюся привітно.
Плигаю до неба.
Тебе наче і не треба.
Треба лиш омани.
Скоро я сама від себе
покриткою стану.
***
Мавка
http://valervinar.narod.ru/kiev/14-mavka.mp3
Любий мій рабалка,
маєш ждовгу вудку.
Щоб клювала рибка,
награєш у дудку.
Я – зелена мавка
з білої берези.
Як почула дудку,
стала нетвереза.
***
Серце
На поживу диким гусям,
хоч багато в ньому перцю,
покришу буханчик серця.
Я без нього обійдуся.
Ти не взяв його, ледащо,
а було воно для тебе.
Як тобі його не треба,
то й мені воно нінащо.
***
Звездные войны.
Измять бы собственное эго
и бросить в урну, как письмо.
Альдебаран не любит Вегу.
Да он – ничтожество само.
Пусть выбрал он Кассиопею,
пусть Вега плачет по утрам.
Одним живу я, что успею
ему сказать, что он – баран.
***
Молочные мюсли
Мама кормит молочными мюслями.
Папа тожее несет напраслину.
Если плыли бы в ихнем русле мы,
то катались бы, как сыр, в масле мы.
И не важно – жара ли, сырость ли,
не втыкаются, что мы выросли.
Вымогатели и вредители
мы взросдее своих родителей.
***
У вирій
Ось ведмеді, мов білі лебеді
полетіли у синій вирій.
Проспівали мені – wir liebe dich.
день без них невимовно сірий.
Ті, що цих мандрівних ведмедиків
в небі зовсім не помічають,
вчили тільки-но математику.
Медитацію не вивчали.
***
Я не кішка
Я не кішка, а ти не березень.
Та літати не тільки янголам.
Помандрую дахами через день,
а у інші дні ще й фольксвагеном.
Лоскотати не тільки дотиком,
а словами чи ока віями.
Жартувати не анекдотами,
а надіями або мріями.
***
Дві тіні
Дві тіні у відблисках свічки
жертовний танок танцювали.
Клялися кохатися вічно.
Років не жахались навали.
Та зникли обидві ці тіні,
як тілько но свічка погасла.
Дві туну – хіба ж вони винні,
що марні усі наші гасла.
***
Дефлорація
Мій милий. Маеш рацію.
Вже час на дефлорацію.
Та кажуть медінспекції
про деякі інфекції.
Дають вони інструкцію
до всіх вживать обструкцію,
чи сам-на-сам у акції
вдаватись до абстракції.
***
Дефлорація
Але ж занудна праця є –
кохатися з Горацієм.
То ж хай їм грець – цим лекціям,
бацилам та інфекціям.
Прийла до тебе вранці я
на цю на дефлорацію.
- Чи турок ти чи грек? Це ж я.
Та де ж твоя ерекція?
***
Я проспівала
Я проспівала вам шматочок серця.
Частинку свого его вам відкрила.
Порвіть сторінки, пошматуйте крила.
Тримати нащо книгу вам тепер цю?
Але для когось стане як причастя.
Торкнеться може деяких персон це.
Хтось не відчує більш гіркого счасться,
ніж біль у серці, змішаний із сонцем.
***
БЕС в РЕБРО
Бес в ребро
Кража
Вас я у ровесников украл.
Вас я из другой эпохи выкрал.
С Вами не по возрасту играл
в детские бесхитростные игры.
Душ родство – не кровное родство.
Я наказан за свое злодейство.
И расплата мне за воровство –
что о Вас тоскуя, впал я в детство.
***
В чулане
Мы любили друг друга в чулане.
И, хоть я в конспирации гений,
но напрасно – жене моей Анне
было видно все, как на рентгене.
Словно бес, что в ребре поселился,
на экране ее проявился,
словно Анне про эти моменты
доносили мои рудименты.
***
Лореллея
Моя любовь в конце туннеля свет.
Пусть пасмурно, в душе моей рассветно.
Влюбился Гете в восемьдесят лет
и, говорят, любил не безответно.
Вот старый хрыч! Немецкие дела -
за Лореллеей в восемьдесят гнаться.
Быть может, она дурочкой была,
но, говорят, ей было восемнадцать.
***
Пусть рядом, грациозна и стройна,
но холодна, со мной одна лишь ваза,
я знаю точно – явится она,
лет двадцать можно мне не волноваться.
Но вновь меня охватывает жуть
и оптимизм в душе моей не тлеет.
Жена кричит: – Тебе я покажу
и вазу, Гете мой, и Лорелею!
***
Когда 60, не 20
Мне было чего стесняться,
душою кривить, скрывать.
Когда шестьдесят, не двадцать,
пора кончать воровать.
Могла ты в бега податься,
ну как было не дрожать.
Когда шестьдесят, не двадцать,
девчонки не удержать.
***
О чем теперь волноваться?
К чему чересчур страдать?
Когда шестьдесят, не двадцать,
до встречи рукой подать.
Нам больше не расставаться,
нас прочная вяжет нить.
В мои шестьдесят, не двадцать,
тебе мне не изменить.
***.
Мечта воробышком
Того б и этого хотелось,
но где привстанешь, там присядь.
Душа вступает в распрю с телом
не 20 где, а 60.
Мечта воробышком взлетела –
как низко яблоки висят!
Душа ведет сраженье с телом
не 30 где, а 60
***
Вам скоро пух земля постелит,
а вы мечтой в весенний сад.
Угомонись душа, где телу
не 50, а 60.
Подружки ваши пожелтели,
коллеги ваши не форсят.
Кончай душа браниться с телом.
Ему давно за 60.
***
Крушенья
Жизнь моя – не жизнь, а дребедень.
Волком вой или бараном блей.
Я терплю крушенья каждый день.
Хватит ли на них мне кораблей?
Не на жизнь воюю, а на смерть.
Все надеюсь выиграть, дурак.
Вряд ли мне сразить его суметь.
Старость –мой коварный подлый враг.
***
Я себе союзников ищу,
а верней – союзниц молодых.
Но в который раз уже грущу.
Получил в который раз под дых.
Ценят стервы молодость свою.
Не идут паскуды на обменю.
В золотую не хотят ладью,
что сулит им старый джентльмен.
***
Не мечтаю
Не мечтаю о свадьбе-женитьбе,
но без мысли преступной – ни дня.
Мне б такие стихи сочинить бы,
чтоб на молодость их обменять.
С сумасшедшими не дружу я.
О несбыточном помыслов нет.
Не свою бы мне юность – чужую,
подо мною или на мне.
***
Не надеюсь и не мечтаю
стать хотя б на секунду юней,
но готов испариться, растаять
за одно лишь касание к ней.
И уж ежели кто-нибудь клюнет
на мои шестьдесят с лишним лет,
вот тогда я их всех переплюну,
кто когда либо звался – поэт.
***
Болезненным взором
Болезненным взором на юность чужую,
седины позоря, украдкой гляжу я.
А я про седины твержу: – Ну и что же.
А мне все едино – кого помоложе.
С гарцующей ланью я был бы, уверен,
в нескромных желаньях своих неумерен.
Но юность чужая мелькнула нарядом.
Ее провожаю болезненным взглядом.
***
Лолита
Передо мной стервозная Лолита,
желанием осознанно налита.
Нескромная и ладная нимфетка,
как с ромом шоколадная конфетка.
Облизываюсь, словно старый кот я.
О близости с ней думать мне щекотно.
Кто грешен, но в грехах не признается,
пусть реже над поэтами смеется.
***
Автобусные женщины
Автобусные женщины,
к спине моей прижатые,
совсем не то, что девушки,
к которым я прижат.
Ни бедра ваши пышные,
ни торсы ваши жаркие,
увы, моей возвышенной
проблемы не решат.
***
Автобусные девушки –
глаза с кругами темными.
Мой взгляд не согревает их,
что нежен и лукав.
Ни речи мои пылкие,
ни вздохи мои томные,
увы, не возбуждают их,
как будто рядом – шкаф.
***
Опыт и трепет
Да, конечно я стар и развратен.
И тем лучше мне, чем моложе.
Но уверен, не буду отвратен
той, что сдуру себя мне предложит.
Словно паводок душу затопит
ее тихий березовый лепет.
Да, конечно мне нравится опыт,
только если не опыт а трепет ..
***
Старше бабушки
Теперь уже я старше своей бабушки,
а дурь все не выходит из башки.
Пора носить вместо перчаток варежки
и белые готовить башмаки.
Вот-вот обзаведусь я той каюткою,
которую поставят на столе.
А я все норовлю за каждой юбкою,
которой, между прочим, «надцать» лет.
***
Мужчина с приветом
Мужчина, видать, я с приветом.
Опять озарило меня.
Сонет о любви безответной
я стоя в метро, сочинял.
Но девушка, чья-то невеста,
мой возраст неверно ценя,
свое уступила мне место,
на место поставив меня.
***
Юнец
Был юным – были девушки причиной
того, что становился я мужчиной.
Теперь, перед естественным концом,
они же меня делают юнцом.
Коли я був ще замалий за віком,
серед дівчат ставав я чоловіком.
Тепер – в мої передостанні дні
стаю неначе хлопчик серед них.
***
Мечтами юными
Мечтами юными окреп ли,
годами поздними ослаб ли,
все норовлю заняться греблей
и наступать на те же грабли.
Судьба твердит: – Свой пыл умерь ты.
Устань от суеты подпольной.
Ведь был же бит до полусмерти,
а скоро будешь бит до полной.
***
Пока мы в состоянии
Пока мы в состоянии заметить
и оценить чужую красоту,
не надо нас поганой метой метить.
Под нами рано подводить черту.
И как бы ни устали мы, ни сдали,
пока не дотянули лет до ста,
прекрасные пускай манят нас дали,
где и для нас, быть может, есть места.
***
Фора
Я все любить кого-то порываюсь
и на стихи растрачиваю пыл,
но место в переполненном трамвае
мне юноша какой-то уступил.
Не расставаясь с мыслью о полете,
мечтаю оказаться на коне,
но вдруг при встрече пожилая тетя
представилась ровесницею мне.
***
И та же тетя, видимо, от скуки,
меня за вид мой мстительно дразня,
спросила громко: – Ну а как там внуки?
– Какие внуки? Нет их у меня! *)
Кому угодно дать могу я фору
очков на десять вырвавшись вперед.
Но жаль, что на мою не глядя форму,
никто у меня фору не берет.
***
*) Сведения устаревшие
Целомудрие
От девушки глаза не отвести.
Грудь выпрямил, живот втянул и ожил.
Врет тот, кто не испытывает зависти
к тем, жены чьи стройнее и моложе.
Ах, девушки, люблю глаза и кудри их.
Я без ума от юности и стройности.
Но только речь зайдет о целомудрии,
как в голову мне лезут непристойности.
Молодое упругое тело
Остается об этом мне только шутить.
Но, признаюсь вам, мне бы хотелось
еще раз хоть на миг, под рукой ощутить
молодое упругое тело.
Ну и что, что жена? С нею прожита жизнь.
Расставаться я с ней не намерен.
Но с другой, помоложе бы, только держись!
Ух! Как был бы я с ней неумерен.
***
Если к вам бы сейчас прикоснулась она
неизмятой невзгодами грудью!
Кем бы вам показалась зануда-жена?
Ну, не буду дразнить вас. Не буду.
Пусть придется за искренность мне отвечать,
но в грехах признаюсь и не каюсь,
что кричу я, о чем остальные молчат
и тем самым от них отличаюсь.
***
БИБЛИЯ
Любите ближних
За знанье Библии медаль мне
вручите, стою я того.
"Любите ближних", а про дальних
не сказано в ней ничего.
Любите многих, но не всех,
любите ближних, но не шибко.
О ближних плохо думать – грех,
но вряд ли думать так – ошибка.
***
Люби и суди
Ни разу никому не пособя,
от жалости к себе то млел, то таял.
Люби других, как самого себя.
Любовь такая – самая святая.
Бесчисленны вокруг тебя враги.
Не любишь ты рогатых и бодливых.
Суди себя, как судишь ты других.
Суд этот будет самым справедливым.
***
Щоб на твій скарб ніхто не зазіхав
ти себе співчуття та жалем тішив
Cусіда, наче себе покохай.
Таке кохання буде найсвятішим
Навколо тебе всі – пройдисвіти.
Порядних не було та і не буде.
Осуджуй себе, наче інших, ти
тебе притягнуть до такого суду
***
Судный день
Ни Гоморру ни Содом –
никого судить не будем.
В Судный день перед судом
первыми предстанут судьи.
Вам десяток заповедей дали.
Мудрость Бога на скрижали той.
Что, вы ни одной не нарушали?
Значит, мертвый вы или святой.
***
Просите и дастся
"Просите –и дастся."
Что может быть проще,
где райские кущи –
инжирные рощи.
Просите – и будете
сыты и пьяны.
Протянете длань –
и "накрыта поляна".
***
Священные книги,
вы бросьте трепаться.
Там фиги – ковриги.
Здесь фига – три пальца.
А в нашей округе
темно от убогих.
Протянете руки –
протянете ноги.
***
Книжка для раскраски
Как малым детям книжку для раскраски,
на долгое мучение свое,
мы подарили всем народам сказку.
От радости они пустились в пляску.
Но мы-то не поверили в нее.
Сочли народы сказку нашу былью,
а авторов ее в стране любой
за недоверье к сказке этой били.
Их авторы за это невзлюбили.
И потому остались мы собой.
***
Сказка
Один отважный пастырь
пошел за всех на крест.
Прекрасна эта сказка,
в которой Он воскрес.
Ни ада нет, ни рая,
но сказке не стареть.
С ней тем, кто умирает,
не страшно умереть.
***
Не верьте мессианству
Не верьте мессианству экстрасенсов.
Креста на Иисусах новых нет.
Когда Христос, добро творя, усердствовал,
не стоил десять шекелей билет.
Не сотворял Он чудеса за выгоду.
За деньги чудо зришь – держи вора.
Скорее у Марии был бы выкидыщ,
чем у Христа монета серебра.
***
А, может, прав
А может прав Христос был в том,
что вовсе не к чему трудиться.
Комета вертанет хвостом –
и жизнь не скоро возродится
Ковчег для своего спасенья
напрасно строит правнук Ноя.
Один толчок, одно мгновенье –
и в измерение иное.
***
А все великие поэты,
кто петь подольше был бы вправе,
зачем пеклись на свете этом
о долгой памяти и славе?
Ведь ни алтына, ни полушки
от их ухода не убудет.
Кому понадобится Пушкин,
когда читателей не будет?
***