Серденько клокотало LOVE...
Випадково, в інеті зустрілись вони
Людей двоє, до сих пір не знайомих
Розтерзаний душою плакав, чекаючи тепла людського і Весни
Інший знайти Любов свою готовий
Вечором на різні теми вони говорили
Спробу між собою дружбу завести хотіли
Багато один в одному вони цікавого відкрили
Хватило б тільки розуму обом і сили!
Той, що шукав пораду, забув свою печаль
В розмові цій розуміння він придбав
Закохувався інший, і дивився перспективно вдаль
Душа грішна, його серденько клокотало LOVE
Збігла нічка темна, вони все говорили
Все немов було це в чарівному сні
Лишень, на світанку хватило б обом сили
На роботу... Між тим летіли спілкування ночі, дні
З вуст моїх питання не просте ось лине
Цікаво, як інтернет мобільний закохує нас?
Наяву, коли не бачиш в повний рост людину
Тепло душі даруєш, багато слів приємних, фраз
Через екран людину пестиш, цілуєш, обіймаєш
Коли ж по людині знайомій скучаєш неймовірно
Ти спішиш, і знову інтернет включаєш
Мабуть закохався ти в людину
Вірно?