Мов кола, що йдуть по воді,
В яку камінюку жбурнув,
Усе полишає сліди…
І маємо долю таку,
Яку заслужили самі,
Хоча й не гадалося нам:
«Якщо ти живеш у лайні,
У тому повинен ти сам…».
Мов Галя, що воду несе,
Нам хлюпає Доля з відра
І кожен заплатить за все…
Немає ні зла, ні добра,
Немає спокути гріхів:
В природи немає гріха.
Отримав ти те, що хотів,
А кажеш, що Доля – лиха…
Так діє одвічний закон:
«Узяв, то, будь ласка, верни».
Якщо ж ти стояв осторонь,
То, вибач, з твоєї ж вини.