***

 Шлях спасіння
Пустеля…довгі роки мандрування,
Докори, недовір’я, ремствування...
Господь любив народ, тому терпів:
Їм манну посилав, перепелів,
Та воду здобував з самої скелі,
Щоб спрагу вгамувать серед пустелі.

Але народ все Бога спокушав,
Зневірою та впертістю згрішав.
«Душі обридла непридатна їжа,
Коли в Єгипті повна була діжа;
Ані води, ані досхочу хліба,
Кругом самі бархани - не садиба».

Тоді урвався Господа терпець:
«Коли ж докорам буде тим кінець?!»
І Він послав на них отрутних зміїв
Для покарання впертих лиходіїв.

Від страху схаменулися всі люди:
«О, ми згрішили пред Тобою, Боже любий!»
І Моісей молитися почав,
І Милосердний знову їх прощав...

Наказ  Мойсею: «Вистав змія на жердині,
Спасінням буде кожній це людині:
Укусений підніме вгору очї,
Коли здоровим бути дуже схоче,
І буде зціленим від злої смерті,
Але ж не будьте, люди, далі вперті.
Хоть мідний змій, та віра вас спасе,
Якщо у серці буде над усе».

...Як все ж важливо довіряти Богу,
Який указує пряму дорогу
Нам на Голгофу, на розп’ятого Христа,
Хто нас зціл;ть від тяжкого гріха –

Від жала та укуса злого змія...
Спасеться той, хто голову зуміє
Підняти вгору, поборовши страх,
І це єдиний для спасіння шлях!