(оригінал):
Василь Симоненко.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти — хвора дівчина — серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.
04.08.1954
______________________
(перевод):
ЛЕСЯ УКРАИНКА
Где ветер с голосом виолончели
Морозным пальцем водит по стеклу,
Одна в своей забытой счастьем келье
Склонилась ты мечтательно к столу.
Как раб немой на араратском камне
Увековечивает подвиги царя,
Ты на бумагу чувств своих моря
Переливаешь грустными стихами.
Девченка хрупкая, ты в глухомани ночи
Врезаешь в вечность огненность пророчеств
В словах грядущих солнечных веков,
Чтоб те слова расшатывали троны,
Чтоб их несли с собою легионы
Непобедимых новых Спартаков.
2018