...дід дідом, а слова самоспівні; окіл долаштував поріг, бісу повсякчас по ріг, й: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
...відгуки, ясна річ, з минулого: зовсім не зримі — від авторів, одлучених раніше мене; не минувші з минулим — Будьмо!
...адмін є ад'мін, з пекельного; а попри його шал і пал, бути сим рядкам-міжряддям: ув осанну сану, стану, самому життю!
...стоїть під лісом дуб старезний:
на розі вітрів та життів;
ця тронна крона величезна —
колиска з перших жолудів...
...у землю вріс колись, і є:
а неба вже і не сягає;
товсте, неграбне* гілля має, —
ним, розчепіреним, вітає...
...свій вік нікому не в догоду:
лиш під нагоду і стає;
але породу й скупу вроду —
до роду щедро віддає...
...суворий лірик і філософ:
думок не менше, аніж літ;
та не веде їм бодай лік, —
все вітер викрада й розносить...
...дуб зашкоруб харизматично:
поважно-важно-незворушньо;
хоч блискавично-поетично палав, —
щораз самітньо й мужньо...
...з марУ, з хмАру, дідунь старезний:
часів на перехресті всіх;
геть лиса крона величезна, —
й пуста ж колисочка утіх...
*) хто надумає вставити літерку "з" — знай, що звідтіля її виймав: "не З граб", а з цього-таки дуба.
Ось якось вцілілі "Рецензии на «Дуб-дiдуган» (Юрий Зозуля)
Мелодійно, щиро, з глибокою думкою та мовною досконалістю.
З повагою Є.В.
Евгения Гитальчук-Вирченко 16.08.2015 13:55 •
Справжня насолода читати Ваші вірші. Щіро дякую. З повагою,В.Савош.
Вова Дедуля 06.07.2015 20:15 •
Спасибо большое!
Очень понравилось!
****
суворий лірик і філософ, думок не менше, аніж літ;
а не веде їм бодай лік, – все вітер викрада, й розносить...
****
С пожеланиями удач,
Игорь Лебедевъ 18.09.2012 14:41 •
Доброго дня, Юрію! Дуже мені сподобалось у Вас під старезним і вічно молодим мудрим дубом! Мені здається, що його міць і сила живе в судинах українців і тих, хто любить Україну, і допомогає нам долати негаразди долі. Я живу в Запоріжжі, на о.Хортиці є молоді дуби, до яких я припадаю, коли буваю там. На жаль, в наш знаменитий історичний дуб вцілила блискавка і тепер він стоїть почорнілий з однією тільки зеленою гілкою, огороджений металевим парканчиком,а поруч - металевий кінь,- туди приїздять туристичні групи. Слава Богу, там уже височіють шеренгою стрункі красені-дуби, його діти! Навіює ця картина глибокі роздуми про долю України та людства. Дякую, Брате, за гостинність! Вибачте за багатослів'я. З щирою повагою
Любовь Берегиня 06.09.2011 11:25 •
Рада Вашій доброзичливій і приємній для мене відповіді. Бажаю Вам доброго настрою межи людьми, душевних зустрічей,Юро! До майбутніх зустрічей на берегах ріки "Стіхіри". З теплом! Ясного сонечка Вам - Не сумуйте!
Любовь Берегиня 06.09.2011 15:03
Прочитала трохи з вашого доробку. Все притаманне моїй душі. А це зачепило надто, на що відгукуюся ось цим:
Бiля дуба
Я знову тут, я знову дома,
До старечого дуба підходжу,
Тут, біля нього зникає втома,
Тут спокій свій і затишок знаходжу.
Та тільки дуб нічого не говорить,
Пригіркло й важко дихає кора,
Дива свої зелене листя творить,
Тріпоче й тихо-тихо обліта.
А як птахи до дуба прилітають,
Вінт ніби веселішає, стає спокійним,
Гілки щасливо так пташок тримають,
Дуб другом їм стає надійним.
Дум щебетання так пташине любить,
Вони сумне і темне відганяють,
Тремтіння сонячне його голубить,
Вони його мелодії улюблені всі знають.
А дуб все чисто знав про мене,
До моїх думок і болей прислухався,
Довірливо шепоче листя щось до мене,
Дуб зцілювати мене собою намагався…
Всіляких доброт та чеснот цього світу вам, Юрію!
З шаною
Ольга Прудиус 15.05.2011 22:24"