Я до лісу мчу на лижах.
Загадково-тихий ліс,
У парчово-білих ризах,
наче в казку переніс!
Снігом білим пише книгу,
Крутить прядку недарма:
Закувала річку в кригу -
Владарює скрізь зима.
Біла казка. Тихі звуки...
Щось бурмоче вітер-змій:
Смика ніжні тонкі руки,
Й стан берізоньці гнучкій.
А на ній сріблястий іній
Проспівав дзвінкий хорал...
І здалось мені, що нині
Весну зве оцей вокал!
К лесу я бегу на лыжах.
Заколдован тихий лес.
Он в парчово-белых ризах
Весь закутан до небес.
Книгу пишет снегом белым,
Крутит пряди задарма,
В лёд одела речки тело
Вездесущая зима.
БЕла сказка. Тихи звуки.
Ветер веет ветеран.
Он выкручивает руки
И берёзки гибкий стан.
На берёзках синий иней
Звонкий пропоёт хорал.
Показалось мне, что ныне
К нам весну вокал позвал.