Оригінал:
Нам не почати з чистого листа,
що вибілив пейзаж до небокраю,
із миті, що спалахує й згорає,
із дня, який щовечір прироста…
Ми знов колись в одному з перевтілень
відродимось на щастя чи біду —
тоді я Вас, далекий мій, знайду,
і хоч тоді до нас не буде діла
знайомим, друзям, дітям і рідні,
усім на світі справам невідкладним,
всевладним цього світу й безпорадним —
усій земній щоденній метушні.
Бо ми земні, і в сніжній сивині
цих вулиць і садів — немає місця
ані під сонцем нам, ані під місяцем,
і часу вже — ні Вам, ані мені.
Колись, за сотні днів або століть,
я Вас зустріну і скажу Вам слово.
І буде так святково і бузково!..
Ви лиш тоді мене не оминіть.
© «Рівнодення», Лариса Вировець
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Нет чистого листа, что без потерь,
чтоб выбелил пейзаж до небокрая,
с мгновения, что вспыхнет и сгорает,
и дня, что удлиняется теперь.
Но сможем вновь мы в перевоплощенье
на счастье возродиться ль, на беду –
тогда я Вас, далёкий мой, найду,
хоть никакого в этом нет значенья
друзьям, знакомым, детям и родне
и всем делам на свете неотложным,
властителям и пустозвонам ложным –
всей будничной надсадной суетне…
Что ж, мы земные. В снежной седине
и улиц, и садов – нет отведённых
заветных мест для попусту влюблённых
и времени – ни Вам уже, ни мне.
...Когда-то, в свете будущего дня,
я встречу Вас и я скажу Вам слово –
и станет празднично и так лилово!..
Не обойдите хоть тогда меня.
Аватар из Инета